Передали канадські благодійники

Карітас УкраїниУ травні канадська делегація у складі представників організації Лицарі Колумба, на чолі з владикою УГКЦ Браєном Байдою, у супроводі представників Карітасу України та місцевих Карітасів уже третій рік поспіль безоплатно розвозила візки, милиці, ходунки та палиці тим, хто їх потребує.

Акція пройшла у Львові, Жовкві, Києві, Фастові, Дніпропетровську, Запоріжжі, Харкові, Краматорську, Кривому Розі та Дніпродзержинську. Всього було завезено 280 візків, 60 опорних палиць, 200 милиць, 50 ходунків.

«На сьогодні наша держава забезпечує потребуючих візками у мінімальному розмірі. І тисячі людей (а в Україні 15% від загальної кількості населення України – неповносправні особи) є відкинутими від суспільства. Ці люди не мають доступу до отримання медичних чи освітніх послуг, вони не можуть забезпечити свої побутові умови, відвідувати публічні установи чи заклади культури – тобто, реалізовувати свої базові права та потреби. Саме тому така гуманітарна допомога від канадських благодійників є дуже потрібною та важливою», — зазначила Людмила Сухарьова, керівник проектів Карітасу України з допомоги людям з особливими потребами.

«Ми переважно отримуємо візки від управління соцзахисту: в них трішки незручна амортизація, але ми вдячні, що був хоч такий, бо багато людей їх взагалі не мають і навіть з дому вийти не можуть. Ми дуже чекали на новий візок. Сердечно дякуємо Лицарям Колумба і Карітасу за допомогу», — розповіла Анна, одна з отримувачок, і додала, що одного візка не вистачає, бо він зношується — раз у 2 роки його треба змінювати. Частину візків благодійники розвезли по домівках потребуючих.

Володимир, що з трьох років хворіє на ревматичний артрит, отримав вищу освіту — навчався заочно у Лісотехнічному університеті, здобув фах еколога, вивчив англійську мову. Пані Ірина, котра звернулась по допомогу до Карітасу, вже на пенсії. Хворіє на цукровий діабет. Після необережного падіння на нозі розвинулась гангрена, жінка не могла ходити. Тепер на візку вона зможе пересуватись принаймні у квартирі. Ще один отримувач, пан Степан, вже вісім років після інсульту. Візочок з Канади допоміг йому стати більш мобільним. Пан Євген понад 20 років хворіє на розсіяний склероз, з них уже п’ять — не ходить, тому за візочок дуже вдячний.

280 візків та понад 200 пар милиць для українців з особливими потребами передали канадські благодійники

У кожному домі благодійників радо зустрічали. Владика Браєн Байда зазначає, що через людей з особливими потребами Господь промовляє до нас і ми маємо можливість проявити своє милосердя, допомогти їм, а також бути вдячними Господу за те, що маємо і отримуємо від Нього.

Проект «Візки для людей з особливими потребами» стартував у 2014 році в Карітасі України з благодійної ініціативи організації Лицарі Колумба Британської Колумбії (Канада) та за сприяння Канадського фонду інвалідних візків. За цей час українці з особливими потребами отримали від канадських благодійників 1120 візків, 60 опорних палиць, 200 милиць, 50 ходунків. У 2015 році місцеві осередки Карітасу забезпечили візками 280 потребуючих у Львові, Стрию, Бродах, Івано-Франківську, Тернополі, Коломиї. Роком раніше регіональні організації Карітасу забезпечили інвалідними візками понад 560 потребуючих людей з особливими потребами по всій Україні — у Львові, Дрогобичі, Бориславі,Трускавці, Стрию і Самборі, на Волині, а також у Білій Церкві, Фастові, на Житомирщині, Чернігівщині, Черкащині та Вінниччині.

Трансплантація в Україні

Трансплантація в Україні: позиції пацієнтів, лікарів, благодійників, церкви, влади

14 травня 2016 р. о 14.00 год. в Українському католицькому університеті відбувся круглий стіл «Трансплантація в Україні: обговорення ефективної моделі функціонування системи трансплант-координації».

Пацієнти і благодійники

На Круглому столі була присутня Аліна Дідусенко, хвора на легеневу гіпертензію дитина-сирота із Київської області, яка потребує трансплантації органокомплексу легені-серце. Щоб унаочнити проблему, про дитину розповіла Оксана Куліш, керівник Львівського міського благодійного фонду «Сестри Даліли» (член Українського форуму благодійників). Фонд добивається від Київської обласної влади виділення коштів на лікування сироти.

Позиція церкви

Отець Ігор Бойко висловив позицію Церкви стосовно трансплантації органів та пояснив, що коли одна людина погоджується після смерті віддати свої органи для порятунку іншої людини. Це вважається найбільшим проявом любові.

Ефективна трансплантація: що повинна зробити держава

Хуан Фуертес, член Ради Європейського Форуму Пацієнтів, член Ради Європейського Фонду Легень, член Правління Європейської Асоціації Легеневої Гіпертензії, менеджер міжнародних проектів Європейської Асоціації Легеневої Гіпертензії зазначив, що дуже важливо мати підтримку влади у таких питаннях, бо навіть збереження одного життя – це вже є чудо, але дуже важливо створити закон, який би допоміг зберегти багато життів. Світова організація охорони здоров’я має на меті до 2030 року забезпечити загальну систему охорони здоров’я у світі. Хворі на легеневу гіпертензію є частиною нашого суспільства. Деяких пацієнтів можна вилікувати завдяки трансплантації легень або легені-серце. Ми не повинні дозволяти людям помирати тоді, коли вони мають шанс жити.

Борис Тодуров, керівник Інституту серця, член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України відзначив Закон «Про трансплантацію», який діє у Білорусії та передбачає «презумпцію згоди», що нам потрібно обов’язково перейняти. Оскільки завдяки ньому у Білорусії зросла кількість трансплантацій із нуля (0) до сорока (40). Наше суспільство ще не готове надавати дозвіл на забір своїх органів після смерті. Тому важливим є інформаційна робота серед суспільства.

Ігор Писаренко, єдиний в Україні трансплант-координатор, лікар-анестезіолог наголосив на тому, що вже зараз старий Закон «Про трансплантацію» дозволяє проводити усі етапи трупної трансплантації. Гостро стоїть саме створення МОЗ України Реєстру реципієнтів, так званих, листів очікування. Тому що розмовляючи із близькими родичами померлих, близько 90% з них дають згоду на забір органів. Однак немає кому їх пересаджувати. У Казахстані, до прикладу, є чітка кількість реципієнтів, а у нас ефімерна.

Наталія Ван Доеверен, заступник головного лікаря ЛОКЛ підтримала думку про те, що уже за чинного Закону «Про трансплантацію» можливо проводити трупну трансплантацію органів. На Львівщині є дуже багато людей, які потребують трансплантації і легень, і серця, і нирок, і багатьох інших органів. Від 2008 року у нас проведено 83 трансплантації від родинного донора. Однак її потребують значно більше людей. Нам необхідно сформувати громадську думку, щоби досягти успіхів у трансплантології.

Ірина Сенюта, завідувач Кафедри медичного права ЛНМУ ім.Д.Галицького наголосила на необхідності прийняття закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони здоров’я та трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людині», з урахуванням міжнародних стандартів, зарубіжного досвіду та прав людини. Законопроект, який пройшов у Верховній Раді України у першому читанні має суттєві недоліки і ми не можемо допустити його прийняття. Крім цього, необхідним є створення єдиного державного реєстру донорів і реципієнтів та впровадження на загальнодержавному рівні системи трансплант-координації.

Представник ДОЗ ЛОДА підтримала важливість організації трупної трансплантації органів в Україні та повідомила про те, що у Львівській області затверджено Регіональну Програму з безкоштовного забезпечення хворих на легеневу гіпертензію ліками.

Оксана Рубай, депутат Львівської міської ради, керівник ЛМЦСССДМ сказала, що порятунок життя одного – це інвестиція у суспільство. Державні програми у нас не працюють, або працюють дуже погано. В Україні розвинуті соціальні служби, але ми мало працюємо для підтримки сім’ї, у якій дорослий, або дитина потребує дороговартісного лікування чи трансплантації. Тому нам усім, зацікавленим сторонам, потрібно вести діалог та комунікувати між собою для зміни ситуації.

Організатори і результати

Під час Круглого столу була здорова дискусія, яка довела, що усі учасники Круглого столу перейняті проблемою відсутності механізму організації трупної трансплантації органів в Україні та не погоджуються із теперішнім станом речей. Круглий стіл завершився напрацюванням Проекту Резолюції.

Круглий стіл організовували Львівська міська рада, Комітет ГР при МОЗ України щодо реформи в охороні здоров’я, ГО «Асоціація Рідкісного захворювання України – Легенева Гіпертензія», ЛМБФ «Сестри Даліли», PHURDA. Інформаційний партнер Круглого столу – Український католицький університет. Серед спікерів були Володимир Зуб, начальник управління охорони здоров’я Львівської міської ради; Віктор Сердюк, Президент Всеукраїнської Ради захисту прав та безпеки пацієнтів; Володимир Голик, академічний директор школи реабілітаційної медицини. Круглий стіл відвідав Олег Березюк, депутат Верховної Ради України.

20.05.2016  Сочинитель: Оксана Куліш